Багатіти — Фразеологічний словник української мови

Багатіти думкою.

Потішати себе намірами, задумами, уявленнями і т. ін.

  • [Юда:] Я дбав про харч, про хату для гурту цілого.., я сам голодний, збіганий, як пес, їв облизня та думкою, як дурень, мав багатіти... (Л. Укр.)
  • Рекордист привчився багатіти думкою, із часом це стало для нього ніби своєрідним наркотиком (Загреб.)
  • [Василь:] Чого ж се я так роздумався? Де б мерщій діло робити, швидше його кончати [кінчати], ая думками багатію (Мирний)
  • Він смирний чоловік і багатіє думкою, що такий-то вже він хороший, такий-то вже молодець/ (Вовчок)