Хоч у вухо бгай (клади). 1. Дуже лагідний, покірний, податливий і т. ін.
- Диво дивне сталося з Йосипом: то бувало нікому на світі не вступить, не послухає нікого, а то хоч у вухо бгай. Слухняний та покірний Йосип! І братові часом у роботі допоможе; батька слухає, матері догоджає (Мирний).
2. з прикм. Дуже, у великій мірі.
- Я його, писаря, знаєте, запросив кілька разів до себе, ..почастував наливкою та добрим спотикачем, і писар став такий добрий, хоч у вухо бгай! (Н.-Лев.).
- Оришка мене... побоюється. Стає добра, м'яка, хоч у вухо її клади, ів усьому мене слухається (Гончар).