Билина — Фразеологічний словник української мови

Як билина [в полі], нар.-поет., з сл. одна, сама. Зовсім одинока людина, без рідних; самотня.

Хазяйка наша була удовиця. Розказує та й розказує, та все про своє лихо, що весь рід її звівся, що сама вона в світі зосталась, як билина в полі (Вовчок).

Билина в інших словниках