Блудити манівцями;
- ~ очима див. блукати.
Блудити словами. Говорити несвідомо, безтямно, уві сні; марити.
- [Ільчєнко:] Як прийшли [до Марка] од вас, то він аж захворів. Ліг. А вдосвіта чую — блудить словами (М. Куліш)
- Розкидавшись, розкрившись, спить Петруня. Ніздрі роздуваються, дихання часте, блудить зо сну словами (Вас)
Блудити словами. Говорити несериозно, легковажно.
- Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш (Чуб.)