Як (мов, ніби) з бочки. з сл. говорити, гудіти і т. ін. Дуже гучно, голосно.
- Як вам здається, панове молодці, чи правду я кажу, чи ні? — Святу правду, пане гетьмане? Святу правду! — загули кругом запорожці, як із бочки (П. Куліш).
- Вже на десятому ході Груба гукнув, як з бочки: — Мат! (Панч).
- Інокеша гоготить, як з духової бочки, дихає грозою: — Прокляв тебе єси в зачатії,— реве він, із його грудей рветься невгамовна бичача сила (Тют.).
- Аж ось пан Олексій покинув читати, та як загугнить з своїми школярами.., та неначе з бочки як загули... (Кв.-Осн.).
Як з бочки. Дуже гучний, грубий (про голос, звуки).
- — Добридень, отче Харитоне! — гукнув з воза веселий Млинковський таким здоровим та хрипким басом, як з порожньої бочки, неначе в його в горлі струни порвались (Н.-Лев.).
Як (мов, ніби) з бочки. з сл. лити, іти і т. ін. Дуже сильно, потоками (про дощ).
- Бурхнуло з неба, мов із бочки, Що промочило до сорочки (Котл.).
- Лило як з бочки.
Пор.: як з відра.