Вергати (кидати) громи на кого і без додатка. Дуже гніватися, сердитися на кого-небудь, лаяти когось; бурхливо виявляти своє незадоволення, роздратування.
- Командуючий окупаційною армією мав підстави рвати й метати, мав причини вергати громи (Смолич)
- [Любов (здержано):] О, ви герої! Раді кидати громи з свого м'якого кубельця на тих, кому доля ніякого притулку не дала! (Л. Укр.)
- — Я бачив газетярів, що в своїх газетах кидали громи на донощиків (Фр.).
Синонім: рвати й метати.
Вергати в інших словниках
| Вергати — Тлумачний словник української мови |
| Вергати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |