Де [ж] таки (пак, це, се, таке) видано. Уживається для вираження здивування або обурення чим-небудь незвичним або неприйнятним.
- Дивлюсь — мій Стефанко лежить, як колода спухлий. Чи баба бреше, чи вона дурна. Де ж таки видано, щоб зарізані були від того спухлими? (Коцюб.)
- Все одно я дробу не поклав йому [онукові] у рушницю. Де ж пак видано — дитині смерть у руки давати (Хотк.)
- Люди... пани... Вони сказали, що він убив Грицька.— Де ж це видано, щоб на Зінька таку напрасну вигадувати? (Гр.)
- А чого ж він, Дарино, шкуру дере з людей? Де це видано, за карбованець брати карбованець проценту? (Стельмах)
- Як то можна! та де се видано! та хто таке чув, щоб вільна козачка за кріпака оддавалась! (Вовчок)
- Де таке видано, щоб бороди слухали безвусого хлопця? (Горд.)
Де ж таки.
- — А вам заздро на мого чоловіка? — Та ще б, дивіться, не заздро було! Де ж таки — чужу жінку зовсім від дому одбив (Мирний).