Виплакати [рідко проплакати, сплакати] / виплакувати (сплакувати) очі. Подовгу і часто плакати.
- Буду сина ждати. Та й чи ждати, чи не ждати? Ждала дні і ночі; Не доїла, не доспала, Виплакала очі! (Щог.)
- Спізниться він на гуляннячко, яй очі-виплачу. «Може,— думаю,— в його друга є дівчина» (Вовчок)
- Розійшлися їхні долі, за них [дітей] батьки в костьолі Сплакують старенькі вічі (Павл.)
Плачучи, зіпсувати собі очі, зір.
- Од раннього ранку до пізньої ночі Я плачу без тебе і виплакав очі [Пісні та романси..]
- Висохну од жалю і проплачу очі, Тебе не забуду ані вдень ні вночі (Укр.. пісні)
- Сплакала очі темної ночі, що світонька не бачу (Чуб.)