Виряджати в світ кого. Давати кому-небудь необхідні знання, навики для самостійного життя.
- Дочекався я Свого святонька, Виряджала в світ Мене матінка (Рудан.).
- Минає рік, минає два, минає десять літ — школа двері одкрива і виряджа у світ (Уп.).
- Лисиця дітей доглядала Як слід. Лисиця дітей виряджала У світ (Перв.).
Виряджати до шлюбу кого. Одружувати чи видавати заміж.
- Чутно за сценою голос старої жінки, він заводить, ридаючи страшно, немов виє. [Кассандра:] То весільна пісня! Се мати дочок виряджа до шлюбу (Л. Укр.).
Виряджати в інших словниках
| Виряджати — Тлумачний словник української мови |
| Виряджати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |