Висолопивши (виваливши) язик (язика), з сл. бігати, тікати / т. ін.
1. Дуже швидко.
- — Ну, що тобі таке? Чого ти прилетів, язик висолопивши? Що там таке сталося, що за тобою мов собаки гнали? — накинулася пані на Галину з докорами (Фр.).
2. До повного виснаження, надзвичайно напружуючи сили.
- Тепер, якщо потрібні тобі гроші — побігаєш не день, не два, висолопивши язика, заким позичиш (Коцюб.).
- — Ніхто вас не силував бігати, висолопивши язики... — Саме ти й силував, — розсердився Блаженко. — Може, думаємо, здуру десь хлопець у біду вшелепався, може, допомогти йому треба... (Гончар).