На висоті. 1. чого. У відповідності до найсуворіших, найвищих вимог чого-небудь.
- Як пропаганда вона мала своє велике значення, як літературна критика вона показалася далеко не на висоті своєї задачі (Фр.).
- Ми маємо всі умови, всі підстави для того, щоб робити все добре і бути на висоті завдань, поставлених життям [Веч. Київ].
2. Який відповідає найсуворішим, найвищим вимогам; найкращий.
- [Соняшник:] Потрібно, щоб і цемент, і вапно, і все інше — було на висоті (Дмит.).
- — А це правда, що Валерій наш на трасі знаменитого якогось механізатора врятував? На висоті виявився? (Гончар).