Втратити голову.
~ грунт під ногами див. втрачати.
Втратити (загубити) памороки (тяму, пам'ять). Знепритомніти, бути без свідомості.
- Він втратив памороки і тільки тоді опам'ятався, як почув, що в його все тіло труситься од холоду, а зуби аж цокотять (Н.-Лев.).
- Коліна перегнув [тамада], спину зігнув, але тями не втратив: продовжував славити іменинника на чотирьох (Ков.).
- Упав я на токовище, хочу крикнути, та не можу: дух забило. Потім хотів себе мацнути за бік — втратив пам'ять (Тют.).
- Його думки були далеко, дуже далеко, він проговорив кілька слів ніби румунською мовою й знов загубив пам'ять (Ю. Янов.).
Втратити рівновагу.
~ розум.
~ форму див. втрачати.