Вівця — Фразеологічний словник української мови

Заблукана [заблудла, рідко, блудна, приблудна] вівця. Людина, яка порвала стосунки з тим середовищем, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху.

  • Так, нас запрошують. Бачиш, он вогнище, заблукана вівця! (Панч)
  • Піп вовчими очима проводжав свою заблукану вівцю (Кол.)
  • В'яжуться люди в товариства... та й Івана беруть між себе. А він ходить, наче та блудна вівця (Март.)
  • Ой ходжу-блуджу я по улоньці, як приблудная вівця, Та ні до кого мені промовити та вірненького слівця (Укр. пісні)