Відважити — Фразеологічний словник української мови

Відважити кия кому. Вдарити кого-небудь палицею.

  • Він тобі відважить доброго кия, як будеш шкоду робити.

Відважити ляпаса див. дати.

Відважити потиличника кому. Вдарити кого-небудь.

  • Пане, — заблагав він далі, — дорогий друже, відважте мені потиличника. — Один чи декілька? — поспитав Швейк [Гашек, перекл. Масляна].

Відважити солі [добре]. Відповісти грубо, образливо, уїдливо.

  • А Черевань: — Здається, Сомко налаяв Іванця свинею, чи що? — Не свинею, а собакою, да ще не на самоті... — Га-га-га! — засміявся Черевань. — Одважив солі добре! (П. Куліш).