Відтанути серцем (душею). Перестати сердитися, ображатися, гніватися на кого-небудь.
- Тато уже перегорів, відтанув серцем (Дім.).
- Навіть в цей вечір, коли її руки так трепетно брали свій атестат зрілості та срібну медаль, нестала дочка по-справжньому веселою, не відтанула душею, не забула, видно, вчорашньої сварки з ним (Гончар).
Стати добрішим, чуйнішим.
- У снопку вала .., як на виставку,— моторна в'язальниця. І — чого раніш майже не було — раптом відтанув душею, ворухнулося в ньому щось тепле, родинне (Гончар).
- Відтанути в душі у кого. Видно, щось відтануло в душі у Васькова, що він вирішив заговорити з Варварою (Перв.).
Синонім: відійти серцем.