Не вірити / не повірити |своїм (власним)| вухам. Бути надзвичайно здивованим, почувши що-небудь.
- Михайло і Гьоргій аж роти пороззявляли і горівку [горілку] перестали пити.
- Наїжили чупер і своїм вухам не вірили (Стеф.).
- Віталій слухав і вухам не вірив (Мур.).
- — Так і сказав? — не повірив [Созоненко] своїм вухам (Стельмах).
- — Я більше не буду. Поверніть мене до школи. Я не повірив власним вухам. Невже це той самий шибайплова Васько Дягіль? (Збан.).
Не вірити / не повірити (своїм (власним) очам). Бути надзвичайно здивованим, побачивши що-небудь.
- Яким озирнувсь і не хотів вірити своїм очам. Перед ним стояли його коні, а на санях сидів Петро, наймит його брата (Коцюб.).
- Ніколи ще так бурхливо не вривалася в її душу довгождана радість.— Блискавка... Блискавка! — вимовляє вона, не віоячи своїм очам (Шиян).
- А он господар на тоці Весь день без втоми і без тями Із сином промахав ціпами, Провіяв намолот і власним Очам не вірить (Фр.).
- — Стоп! Данько спочатку не повірив власним очам... Виграв!!! (Гончар).
Вірити в інших словниках
| Вірити — Великий тлумачний словник сучасної української мови |