Давати віру див. давати.
На віру, перев. з сл. жити, сидіти. Без офіційного оформлення шлюбу.
- В селі більше десяти хат, де живуть на віру.
- І живуть же люди не гірш від шлюбних, хазяйнують, статок мають (Коцюб.).
- Він ублагає Настю сидіти з ним на віру (Коцюб.).
- Образливо було думати, що якійсь Варці він вірить більш, аніж їй, своїй нареченій, ба навіть — дружині своїй, тільки й того, що не вінчаній; дружині — на віру (Головко).
- Зі своєю ж дружиною Матвій жив на віру, твердо вирішивши, що так йому буде спідручніше: невінчана жінка таки побоїться з кимось скочити через пліт (Стельмах).