Вішатися [кидатися, чіплятися] / повіситися (кинутися, почепитися) на шию кому. Нав'язуватися кому-небудь, настирливо домагаючись прихильності, взаємності [про жінок у ставленні до чоловіків].
- Ти, Яринко, йому на шию не вішайся, ми й почекати можемо... У нас тих женихів хоч греблю гати... (Зар.)
- Якби ти була моя жінка, а тут де не візьмись хвинтик з лиця... І ти чіпляєшся йому на шию! Гарно було б мені на те дивитися? (Мирний)
- Сяя [Оксана] повісилась на шию копитанові [капітанові], захотіла разом панею бути (Кв.-Осн.)
- Почувала [вона], що вільна вчинити, як хоче. Може, й справді своє треба ловити, хапати? Інші самі ладні йому на шию кинутися, а вона ось таку владу над ним добула, доводить свого бригадира до безтяму... (Гончар)
- Утік! Боягуз, утік від вклонятися молодої жінки, що не почепилася йому на шию з першої зустрічі! (Де)
Вішатися в інших словниках
| Вішатися — Великий тлумачний словник сучасної української мови |