Біда та й годі див. біда
— й казати див. казати
І говорити ~ див. говорити
Лихо та й ~ див. лихо
Та й годі.
1. Уживається для підтвердження вичерпності сказаного; та й усе.
- Встануть сердеги працювати, Корови підуть по діброві, Дівчата вийдуть воду брать, І сонце гляне — рай та й годі! (Шевч.)
- Я хотів би подати що-небудь до «Життя і слова» — та, повіриш, зовсім не маю часу.. Просто ніколи та й годі (Коцюб.)
- Робота їхня й справді Лукію зацікавлює— майстри та й годі! (Гончар)
2. І тільки.
- — Та оцей Ломицький, мамо, зовсім не з таківських, він не дуже любить бали і, здається, й танцює тільки кадриль, та й годі,— сказала Маруся (Н.-Лев.)
- — Що ми? Хіба ми люди? Обличчя носимо людське та й годі, а душу і серце в хмелі потопили (Мирний)
- Роман насилу пізнає, що це Люба, покоївка пані Стадницької. Дівчини він майже не знає. Якось випадково, років зо два тому, зустрічав її в економії та й годі (Стельмах)