Вогнем (полум'ям) Горіти.
1. Бути дуже червоним, гарячим (від приливу крові).
- Річенко увесь піднявся; огнем горіло його обличчя, і на все був тепер спосібний (Хотк.).
- Єлька стояла перед ним і відчувала, як полум'ям горить її лице (Гончар).
2. Бути в жару, відчувати жар [перев. від хвороби].
- Гена лежав змучений,., від учора ще більше схуд, спав з лиця. Цілу ніч горів вогнем, хоча не чхає і не кашляє (Гончар).
Не горіти і Не куритися. Бути байдужим.
- Одне слово, до науки не горів і не курився (Шовк.).
Як на вогні горіти.
1. Бути дуже збудженим, знервованим.
- Гриша як на вогні горить, не знає, що йому робити, де дітися (Больш.).
2. у кого, на кому. Хто-небудь дуже швидко щось зношує, рве, псує, руйнує і т. ін.
- Взуття на ньому як на вогні горить.
Горіти в інших словниках
| Горіти — Тлумачний словник української мови |
| Горіти — Великий тлумачний словник сучасної української мови |