Дертися вгору.
- Випробовуватися, витягатися, рости (перев. про рослини). По невеличких огородах дерлися угору цибульні цибки, кублилася дрібною гичкою жовтогаряча морква (Мирний).
Прагнути зайняти високе чи вище становище в суспільстві. [Виборний:] Ой, ви, письменні! Вгору деретеся, а під носом нічого не бачите (Котл.).
Дертися на стіну.
- Бути в стані крайнього душевного і фізичного збудження, відчаю і т. ін. Так, відьма наробила, що бідна дівка аж на стіну дереться та пробі бажа пана сотника Уласовича Забрьоху (Кв.-Осн.).
Дертися на стінку.
- «Я хочу, щоб перемогу він [Каргат] здобув швидше. Ну, а коли Русевич від його прагнень щодня на стінку дертиметься...» (Шовк.).
Дертися на стіни.
- Кожен як може шукає виходу з цього пекла [фашистської неволі]. Одні бачать вірний шлях, а деякі на стіни деруться (Гончар).
Дертися по стінах.
- Уже дідовід [Гриць] одною ногою в ямі, а ще як заллє собі пельку [горілкою], то мало що хибує аби по стінах не дерся (Март.).
Дертися в інших словниках
| Дертися — Тлумачний словник української мови |