Докір (докори) совісті [серця, сумління]. Переживання, пов'язані з усвідомленням власної несправедливості.
- Степан почув між собою і нею велику віддаль, яку проложило горе, почув докір совісті, що він перед цим міг думати про любощі (Стельмах)
- Докори сумління, видно, не особливо гризли його за те, що з-під носа випустив живим того нужденного, більше схожого на чабана, вояку (Гончар)
Докір в інших словниках
| Докір — Тлумачний словник української мови |