Дражнити (дратувати) собак, ірон.
1. заст. Ходити по чужих дворах, випрошуючи милостиню; жебракувати.
- Се [ті,] що з порожніми сумками Жили голодні під тинами, Собак дражнили по дворах (Котл.).
- [Відьма:] — ..Я собак дражнила Попід вікнами з старцями (Шевч.).
- Не знають [брати] сердешні, що їм і чинить: нізащо купить і шматка хліба, а попід вікнами собак дратувать — сором (Стор.).
2. Ходити по чужих дворах з якими-небудь справами, проханнями.
- Запам'ятовуйте, Свири-де Яковлевину. Ви, знаю, чоловік жадібний. А як пособите мені [вчителеві] зібрати учнів до школи? Дражню собак по селі, записую школярів, а батьки їх утаюють від мене (Стельмах).
- Чим вони [дівчата], зрештою, завинили перед богом, що, кинувши близьких і рідних, мусять іти десь з торбами на плечах, дражнити чужих собак (Гончар).