Діймати / Дійняти душу кому. Боляче вражати кого-небудь, спричинювати душевні болі.
- Хто має матір, тому не страшна образа товаришів, у кого немає — найменша кривда холодом діймає душу (їв.).
Діймати до живих печінок див. допікати.
Не діймати / Не дійняти віри кому, чому. Піддавати сумніву чиї-небудь слова, не вірити кому-не-будь, чомусь.
- [Домаха:] Даруй мені, коли я тебе образила... Тільки серце моє болить і не діймає віри нікому (Стар.).
- Слухаю далі і сам собі віри не діймаю: ніколи я не сподівався знайти в цьому селюкові такої гарячої жаги до науки (Вас).
Пор.: Не йняти віри.
Діймати в інших словниках
| Діймати — Тлумачний словник української мови |