У жадобу (у жадібку) кого. Хто-небудь хоче, бажає чогось.
- Вона собі не ждала ні слова зайвого, ані доброго навіть: їй тільки у жадобу було людські голоси чути (Вовчок).
- Була ж та телиця Хіврі у велику жадобу: вона так бажала з неї діждати [теля], бо телиця була ловка (Григ.).
- — Катре! — говорю їй стиха: — чи побачимо ми там Чайченка? — Не знаю.— Сама одвернулася.— Ав жадібку його побачити? Не чує (Вовчок).