Жити та хліб жувати. див. жити.
Жувати (пережовувати) жуйку. Нудно і настирливо повторювати те саме.
- — Та помовч уже, Трохиме,— не втерпіла бабуся.— Таких мимрачів гидко й слухати: не говорить, а жуйку жує. Не долю й нечистого, а зайву чарку винувать. Через неї обезглузділи обоє (Стельмах)
- Дуже багато у нас слів, та мало діла. Досить пережовувати жуйку, треба сериозно братися за роботу (Веч. Київ)
(як, мов, ніби / т. ін. клбччя жувати)
1. з сл. говорити. Невиразно, нерозбірливо.
- Говорить, мов клоччя жує (Укр. присл.)
- — Що він говорить, мов клоччя жує? — тіпнуло Мартохою (Гуц.)
2. Нудно і настирливо повторювати те саме.
- — Ти знов-таки своєї? От ліпше заберуся до роботи, як маю тут жувати клоччя! (Л. Укр.)
Жувати в інших словниках
| Жувати — Тлумачний словник української мови |
| Жувати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |