Заманити — Фразеологічний словник української мови

Заманити в свої сіті кого.

Зваблюючи чимось, спонукати кого-небудь підкоритися, піддатися.

  • Він [Борис] зовсім ясно почував відразу до тої кокетки і розпусниці, котра, очевидно, всіма способами старалась заманити його в свої сіті (Фр.).

[і] не заманити калачем [медом, добром і т. ін.] кого і без додатка.

Не звабити, не спокусити кого-небудь ніякими принадами.

  • Тепер мене на такий обід ніхто й калачем не заманить! — думав Леонід Семенович, годуючись димом папіроски (Н.-Лев.).
  • — Ая думав, що скаржишся й просишся до райцентру...— Калачем не заманиш, товаришу начальник! (Ю. Янов.).
  • Знелюднів торг, биричам нічого робити, покупців тепер і медом не заманиш (Хижняк).

Антоніми: не викурити і ладаном; і калачем не виманиш.