Заорати (зарити) носом, вулг. Впасти обличчям донизу.
- Шарко прудко подався вперед, а Василькові крамарчук підставив ніжку, і він заорав носом у землю (Панч)
- Він з розгону вдарив Аніфата і той, спотикаючись, заорав носом у пісок (Чорн.)
Зубами заорати — «Стій! ні з місця!» — крикнув той [панич] / шпорнув [шпурнув] першого з рудника так, що аж той зубами заорав (Мирний).
Пор.: орати носом (у 2 знач.).