Затаїти (притаїти) дух (дихання). Принишкнути, завмерти [внаслідок сильного потрясіння, переляку і т. ін.].
- Христя аж дух затаїла, щоб не пропустити і слова, що про неї будуть казати (Мирний).
- Увійшов Прокіп. Микола й дух притаїв. Сів і то побіліє, то почервоніє; дивиться на землю (Тесл.).
- Теодосій переминався з ноги на ногу, затаїв дихання, тихо ковтав повітря [Хижняк].