Збувати / Збути із світу кого, що. Знищувати.
- Го його [рідний край] хита, із світу збудемо. Ми будем жить (Тич.).
Збувати (спускати) / Збути (спустити) з рук кого, що і без додатка. Позбавлятися кого-, чого-небудь або продавати щось.
- Він залюбки Збув би його [панський одяг] з рук, але що як' спитає пан: «А чого це, Корнюшо, не бачу на тобі своїх брюк?» (Стельмах).
- — Не пропив я [добро], не прогайнував... усе Спустив з рук, аби тільки як-небудь прикрити ваші злидні [П. Куліш].
Збувати в інших словниках
| Збувати — Тлумачний словник української мови |
| Збувати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |