Зганяти (Згонити) / Зігнати злість (зло і т. ін.) на кому. Мститися незаслужено не на тому, хто викликав роздратування, невдоволення, гнів.
- Оце було її діти пустують, вона на них сердиться, а на мені згонить злість (Н.-Лев.).
- Сьогодні в Тимка був такий настрій, що йому хотілося придиратися за дрібниці, і він вирішив зачепити Сергія, щоб зігнати на ньому своє зло (Тют.).
Зганяти (Згонити) / Зігнати оскому (оскомину) на кому — чому. Виявляти гнів, роздратування, мститися за що-небудь комусь.
- (Бурятин-ський:) 3 батьком, видно, знов за щось посварився, а на організації оскому прийшов зганяти (Гончар).
- Лежу й не встаю. Так усе болить. А тут ще батько сердиться, що ти в тюрмі, я нездужаю. Згонить оскому на мені, лає мене (Тесл.).
- Хотілося б зогнать оскому На коронованих главах, На тих помазаниках божих... (Шевч.).
Зганяти в інших словниках
| Зганяти — Великий тлумачний словник сучасної української мови |