Знай мою добрість. Уживається для підкреслення щирого, доброзичливого ставлення до кого-небудь.
- Знов набрав з кишені соняху жменю. Потяглися до нього кілька рук. Дав рудому. А решту Митькові простяг у руці — на й тобі, мовляв, та знай мою добрість (Головко).
Знай наших! Уживається для вираження почуття вдоволення, гордості за себе і за своїх прибічників.
- Ярошенко тикнув у руку Євгена Панасовича сіруватий лист паперу, в якому вгадувалася газета.— На всю радянську республіку розписав [Мусій]. Знай наших! (Речм.).
Іди та знай. див. іди.