І (та й) квит. І все; та й годі.
- Хоч як утішали діда, хоч як умовляли його,— він затявся на своєму: буду помирати і квит (Дім.).
- Фамільярним тоном обірвав його присадкуватий офіцер і рубонув у повітрі рукою.— Стояти й квит (Ю. Бедзик).
- — Таке й скажеш! — одмахується од Гнатових слів Христя.— Будь як дома та й квит! (Вирган).
Квит за квит. Розрахунки закінчено.
- [Тиміш:] Ти як же це — піший? [Микита:] Отут і ввесь! [Тиміш:] Стій, будем кінними! Ти мені — пістоля, я тобі — коня,— квит за квит! (Кроп.).