Коротати — Фразеологічний словник української мови

Коротати вік (літа). Жити в журбі, безрадісно, одноманітно, нудьгуючи.

  • Лучче [краще] ж мені, мати, тяжкий камінь зняти, Ніж за нелюбом та вік коротати (Укр. лір. пісні)
  • Мені так його шкода стало... Оттакий хороший, бравий — та іу наймах вік коротає!.. (Мирний)
  • Та не дай, господи, нікому, Як мені тепер, старому, У неволі пропадати, Марне літа коротати (Шевч.)