Кривити — покривити (скривити) душею. Бути нещирим, лицемірити.
- Дівчина, не звикнувши кривити душею, нічого не відповіла настирливому залицяльникові (Добр.).
- Я хотів з тобою давно поговорити відверто. Якщо буду різкий — пробач. Не вмію кривити душею (Ю. Бедзик).
- Ніколи я у ріднім слові Не кривив душею у житті (Мал.).
- Вони [батьки] не покривлять душею, а скажуть чесно свою думку про все (Кучер).
- Люди чесні, які в чомусь покривили душею, після розмови з ним відчували муки совісті (Мушк.).
- В цей час вона не могла скривити душею і розповіла усе про своє прохання (Стельмах).
Кривити рот (губи, уста). Ставатися до кого-, чого-небудь зневажливо, зверхньо, з презирством.
- Вона ходила змалку на завод і на хліб свій чорний не кривила рот (Павл.).
Кривити в інших словниках
| Кривити — Великий тлумачний словник сучасної української мови |