Кричати [гукати / т. ін.] І Крикнути (закричати, гукнути і т. ін.) [на] кого. Кликати на допомогу.
- Став пан Уласович не своїм голосом кричати та за боки хвататись... (Кв.-Осн.).
- — Мовчки, заложивши руки, сидіти не годиться. Треба гукати (Мирний).
- Якби хто крикнув на кого, люди вибігли б з хат та кинулись осліп одні на одних (Коцюб.).
- (Олімпіада Іванівна:) Чеште [чешіть] звідси, а то я закричу! (Л. Укр.).