Кутка — Фразеологічний словник української мови

Із кутка в куток; Із кута в кут, з сл. тинятися, ходити, бігати і т. ін.

1. У різних напрямках (про приміщення).

  • Кремезний та рвучкий юнак то сідав на табурет, то бігав з кутка в куток (Ільч.)
  • Він ходив по кімнаті із кута в кут, про щось пильно думаючи [Гжицький]
  • Од кутка до кутка. Він почав ходити по світлиці, од кутка до кутка (Н.-Лев.)

2. Усюди, скрізь.

  • То був мовчущий, сердитий чоловік, якийсь невдачник, котрого доля весь вік гонила з кута в кут (Фр.)