Кінчати вік (життя). Умирати.
- Лев голову підняв, силкується гукнути: «Ой, де ж ти, смерть моя!.. Бодай би був не народився, як отак життя своє кінчать» (Гл.).
Кінчати / кінчити [життя] на шибениці. Бути повішеним.
- Вона весь час була впевнена, що Гриша неодмінно, обов'язково кінчить на шибениці (Головко).
Кінчати / кінчити (покінчити) рахунки з ким. кінчику Обривати, припиняти з ким-небудь якісь стосунки, зв'язки і т. ін.
- З тим брехуном не дійдеш до ладу. Доведеться, мабуть, через суд кінчати з ним рахунки (Коцюб.).