Як (що, мов / т. ін.) горіхи (насіння) лущити (лукати, лузати), перев. з дієсл. Легко, просто [виконувати що-небудь, досягати чогось].
- «Подумаєш,— запально відповідає Вітя,— ці задачки мені — що горіхи лущити» (їв.);
- «Розумом Левко на голову вище стояв од своїх однолітків — задачі розв'язував, мов горіхи лущив, різьбив по дереву, складав пісні, вірші» [Літ. Укр.];
- «Йому ж невдивовижу дівчат цілувати, мов горіхи лускати» (Кв.-Осн.).
Мов горішки лущити.
- «— Таке воно в мене цікаве до всього,— зітхає Мирон.— А задачі рішає, мов горішки лущить. От аби їй повчитись років зп'ять або шість. їй-бо, на вчительку вивчилась би» (Стельмах).
Синоніми: як плюнути; раз-два і готово.
Антоніми: не іграшки; не жарт.
Лущити в інших словниках
| Лущити — Тлумачний словник української мови |
| Лущити — Великий тлумачний словник сучасної української мови |