Мовчи та диш. Уживається як порада кому-небудь вести себе спокійно, нічим не виявляти себе.
- Ні, козаче, викинь із голови, щоб відсіля втекти. Мовчи та диш, а то щоб й тебе на локшину не покришили (Кв.-Осн.).
- Пішла між рибами про неї [Щуку] всюди слава, Сміються всі, карасики найбільш: «Догралася! Тепер мовчи та диш, Безхвостая проява»! (Гл.).
Цить та диш. Є ситуація, коли краще тінню усмішки прикритись, прикусити язика, або, як дехто каже з комишанських: цить та диш! (Гончар).