Навертатися / Навернутися на язик кому і без додатка.
1. Вимовляти, говорити, казати що-небудь.
- Слова наверталися на язик безвартні і жалюгідні (Рибак).
- — О це диво! — аж крикнула стара Марта.— Чого тобі це слово перше навернулось на язик? (Н.-Лев.).
- Зізналась [Марія] несподівано. Може, якби не випила, то й не навернулось таке на язик — давно вже розвелася б із ним, та совісно! (Гуц.).
2. Раптово придумувати що-небудь та хотіти його сказати.
- Князеві так і наверталось на язик нагадати, що Костянтин теж недалеко відійшов од простого люду (Загреб.).
- Вона нібито відповідає на його питання, дає йому раду — першу-ліпшу, яка їй навернулася на язик (Фр.).
Навертатися на думку див. спадати; на очі ~ див. потрапляти.
Навертатися в інших словниках
| Навертатися — Великий тлумачний словник сучасної української мови |