Наживати / нажити ворогів (ворога) кому, в кому і без додатка. Словами або діями викликати вороже ставлення з боку кого-не-будь одного або багатьох.
- Не раз було й думав [Микола] нащо йому те все? Для чого ворогів собі наживати? (Кучер)
- Взагалі всякі думки брали. З усіх боків можна було чекати, що скажуть.. Про Марусяка нема чого й говорити: в нім наживала собі вічного і страшного ворога (Хотк.)
- — Адже ти не маєш на селі ворогів, то й не бійся нічого..— А хто його зна, батюшко! Давненько живу на світі, то, може, й ворогів нажив (Н.-Лев.)
- Не підписати протестації — визначало позбавитись честі не тільки в козацьких очах, але й у шляхетських. А підписати — значило нажити в особі Потоцького запеклого ворога (Тулуб)
Наживати в інших словниках
| Наживати — Тлумачний словник української мови |
| Наживати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |