Обдавати / Обдати жаром (вогнем, морозом, холодом і т. ін.) кого, що. Викликати у кого-небудь стан сильного хвилювання, збентеження, переляку і т. ін.
- Настя вдячно глянула на хлопця, і Омелько знітився від погляду темнокарих очей, що обдали його жаром (Цюпа).
- Мене острах бере, морозом обдає (Барв.).
- Тільки думка про те, що знайдуть їх [утікачів] силоміць повернуть до колишніх панів, обдавала морозом їх спини (Тулуб).
- «—Чому карбованець не має принести господареві карбованця? Що, неправду кажу?» — крива посмішка вилущує холодні, наче вилиті з металу, заокруглені зуби. І ця посмішка морозом обдає все тіло Марії (Стельмах).
- На редуті зробилося тихо. І ця зловісна тиша холодом обдала Назара (Кочура).
Обдавати / Обдати очима (поглядом) кого. Дивитися на когось, виявляючи певні почуття.
- На Зіньку впав Давидів погляд. Він усміхнувся їй з вітанням, а вона ясно обдала очима парубка (Головко).
- Пувичка.. підійшов ще ближче до Альоші, обдаючи його нахабним, зневажливим поглядом (Мик.).
Пор.: обпікати очима.
Обдавати в інших словниках
| Обдавати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |