Як облуплену овечку, з сл. знати. Дуже добре, до найменших дрібниць.
- — А коли б воно нам не пошкодило,— увернув хтось неймовірний.— Хто? Він? — оступивсь Кряжов.— Ніколи! Ні зроду-віку!.. Ми його [чиновнику] знаємо, як облуплену овечку... (Мирний).
Пор.: як облупленого.