Озиватися — Фразеологічний словник української мови

Озиватися (Обзиватися) / Озватися (Обізватися) словом до кого і без додатка. Вступати в розмову, говорити з кимсь.

  • Ти [Україна] ішла на пана, на магната, Із татранських синіх полонин Озивавсь до тебе словом брата Непокірний польський селянин (Рильський)
  • Софія не зважилась, а може, й не схотіла озватися до баронеси словом (Л. Укр.)
  • Ніхто не смів обізватися до нього словом у тій страшній хвилі (Фр.)

Виявити своє ставлення до когось.

  • Старий Супрун весело зустрів удову, обізвався привітним словом (Донч.)

Антонім: словом не обзиватися. словом не озиватися див. обзиватися.