До останнього. 1. З сл. битися, одбиватися, боротися і т. ін. Скільки стане зусиль, до загибелі.
- Розповідав про Піски — про тамошній сход сьогодні та про їхню постанову — до останнього одбиватися од козаків (Головко)
- — А ви не належите до тих, хто буде боротися до останнього. Душа у вас м'якувата, мов свіжа пампушка,— вчитель починає сміятись, але його сміх печалить батюшку (Стельмах)
- Бійці потиснули один одному руки. Це була мовчазна взаємоприсяга, взаемонадія на те, що вони битимуться до останнього (Гончар)
2. З сл. забрати, обібрати, оббирати і т. ін. Повністю, цілком, нічого не лишаючи.
- Війна завжди одних збагачує і робить щасливими, а других оббирає до останнього (Кочура)
До останнього подиху див. подиху
До ~ шеляга див. шеляга
Кидати ~ козиря див. кидати
Тягтися з ~ див. тягтися