Палити вогнем. 1. Безжалісно знищувати кого-, що-небудь.
- Пішла [Зоя] вогнем палити, ворога карати, щоб була навіки вільна Батьківщина-мати (Тич.).
- Образно: життя Шевченка — це повість. про велику силу слова, що вміє втішати і лікувати рани, що палить вогнем неправду і сіє смертельний жах серед ворогів (Слово про Кобзаря).
2. Викликати значне підвищення температури тіла (про хворобу).
- Пропасниця тіпала ним, гарячка палила вогнем, ав грудях так кололо, що він на превелику силу діставав собі воду (Коцюб.).
3. Завдавати морального страждання; дуже мучити.
- Я думаю про те, що я навік нещасна: поки живе кохання, воно палить вогнем (Л. Укр.).
Палити душу. Дуже хвилювати, непокоїти.
- Ох, сльози палкі — вони душу палили, сліди полишили огнисті навіки (Л. Укр.).
Палити фіміам див. кадити.
Як вогнем палити, з дієсл. Дуже швидко.
- Дає [мати] Килині [серпа], тая кидається на жито і жне, як вогнем палить, аж солома свище під серпом (Л. Укр.).
Палити в інших словниках
| Палити — Тлумачний словник української мови |
| Палити — Великий тлумачний словник сучасної української мови |