Паморочити — Фразеологічний словник української мови

Паморочити / Запаморочити голову (розум, свідомість / т. ін.).

1. Позбавляти кого-небудь здатності ясно і чітко мислити або тверезо і реально ставитися до чого-небудь.

  • Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дн. Чайка).
  • — Так ось що,— Ковалів підійшов до Батури впритул,— не обіцяйте їм золотих гір. Не паморочіть голови великими надіями,., не кожну річку можна відновити (Чаб.).
  • Вулиця здавалася тісною, а тиша, глибока й тривожна, бентежила серця, паморочила розум (Воскр.).

2. Викликати стан, схожий на сп'яніння; п'янити.

  • Їй [весні] додають сили й краси не самі солов'їні співи, але й пахощі, що забивають дух, тамують биття серця і паморочать свідомість (Смолич).