Вухом не повести див. вести
~ очима див. поводити
Хоч би [тобі (собі, вам)] вусом [усом, вухом, бровою і т. ін.] повести. Не зважати, не реагувати на кого-, що-небудь, ні на що.
- — Та яж,— каже [Омелько],— скілько [скільки] разів і сам довідувався, і Параску засилав. Разом гукали на вас: «Пане! пора вставати!» А ви хоч би собі усом повели (Мирний).
Повести в інших словниках
| Повести — Російсько-український академічний словник (А–П) |