Пожити — Фразеологічний словник української мови

Пожити смерті, діал.

Померти.

  • Нащо вони [Остап і Соломія] стільки терпіли, стільки набідувались на Бессарабії, мало не пожили смерті у плавнях? (Коцюб.)
  • З невидної дзвіниці забалакали нараз дзвони, мов знали, що хтось у селі пожив смерти [смерті] (Фр.).